Коли краще віддавати дитину в дитячий садок?

Відповідь на це вічне питання криється не у віці. Готовність до дитячого садка – поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального. Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5–5,5 років. У будь-якому віці – це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей. Якщо період адаптації затягнувся – звертайтесь до практичного психолога дитячого садочку.

АДАПТАЦІЯ


– це пристосування організму до нової обстановки (а для дитини дитячий садочок, безсумнівно, є новим, ще невідомим простором, з новим оточенням і новими стосунками).

Початок відвідування дошкільного закладу – це не тільки нові умови життя і діяльності, режиму і харчування, а й нові контакти, оточення, нові взаємини, вимоги і обов'язки. Всі ці зміни відбуваються для дитини одночасно, створюючи тим самим стресову ситуацію, яка без спеціальної організації може призвести до невротичних реакцій: порушення емоційного стану, погіршення сну, апетиту, частих захворювань, страхів тощо.

Проте соціально-психологічна адаптація у різних дітей відбувається по-різному – в залежності від віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров'я, стилю виховання в сім'ї, родинних взаємин, рівня розвитку у дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері тощо. А ще багато в чому процес адаптації дитини до дитячого садочка залежить від того, наскільки батьки підготували її – як морально, так і фізично.

Для адаптаційного періоду характерна емоційна напруженість , занепокоєння або загальмованість. Все це результат надмірної психологічного навантаження, неадекватною віку дитини, одержуваної ним в дитячому садку або яслах .

Л.Н. Галігузова , О.О. Смірнова виділяють наступні причини стресових перевантажень:

1) тривале знаходження у великому колективі дітей , частина з яких може бути неприємна дитині;

2) суворі дисциплінарні правила , за невиконання яких слід покарання;

3) фрустрація якихось потреб дитини;

4) спілкування відразу з багатьма дорослими людьми, від яких залежить малюк, частина з яких може бути йому неприємна.

Н.Д. Ватутіна виділяє три групи дітей по - різному адаптуються до дитячого саду залежно від відмінностей у поведінці і потреби в спілкуванні. Перша група - це діти, у яких переважає потреба в спілкуванні з близькими дорослими, в очікуванні тільки від них уваги, ласки, доброти, відомостей про навколишній. Друга - це діти, у яких вже сформувалася потреба у спілкуванні не тільки з близькими, але і з іншими дорослими, у спільних з ними діях і отриманні від них відомостей про навколишній. І, третя група - діти, які відчувають потребу в активних самостійних діях і в спілкуванні з дорослими.

При надходженні в дошкільний заклад плачуть в основному діти, яких можна умовно віднести до першої групи (потреба в спілкуванні тільки з близькими людьми). Вони глибоко переживають розлуку з близькими, так як досвіду спілкування зі сторонніми не мають, не готові вступати з ними в контакт.

Автор зазначає що, чим вже коло спілкування в сім'ї, тим довший відбувається адаптування дитини в дитячому саду. Занепокоєння, плаксивість зберігаються в поведінці їх досить довго. Сформований в замкнутих умовах сім'ї навик спілкування призводить до того, що дитина не може переносити наявний у неї досвід спільних дій з дорослими в нові умови, і це посилює її розгубленість .

Діти , умовно віднесені до другої групи, до надходження в дитячий сад набули досвіду спілкування з дорослими, які не є членами сім'ї. Це досвід спілкування з далекими родичами, з сусідами. Перебуваючи в групі, вони постійно спостерігають за вихователем, наслідують його діям, ставлять запитання. Він цілком замінює їм близьких членів сім'ї, від нього вони дізнаються, як діяти в тому чи іншому випадку, з тим чи іншим предметом .

У дітей третьої групи чітко виявляється потреба в активних самостійних діях і спілкуванні з дорослими.

Характерною особливістю дітей, які з великим трудом звикають до умов дошкільного закладу, є слабка сформованість дій з предметами, які здійснюються переважно на рівні маніпуляцій.Ці діти не вміють зосереджуватися на грі, малоініціативні у виборі іграшок, недопитливі. Навіть найменші труднощі викликають у них небажання грати, капризи. Такі діти не вміють налагоджувати ділові контакти і віддають перевагу емоційним.

Таким чином, можна зробити висновок, що поряд з гігієнічними заходами щодо зміцнення здоров'я, приведенням режиму дня у відповідність з умовами дошкільного закладу, повинна проводитися цілеспрямована робота з формування у дитини відповідної віку форми спілкування з дорослими і розвитку предметної діяльності.

Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садку?

1. Останнім часом вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Цілком можливо, що дитині пора відкривати щось нове, вийти зі звичного "сімейного кола".

2. На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт.

3. Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.

4. Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.

5. Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу. До кінця раннього віку в дитини з'являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими.
Дитина переживає труднощі адаптаційного періоду, ступінь виразності яких пов'язують:
із попередніми умовами виховання, під впливом якого формується поведінкова реакція;
зі своєрідністю міжособистісних взаємин дорослих і дітей, з рівнем прихильності дитини до матері;
із організацією навчально-виховного процесу в дошкільній установі, соціальними умовами;
з індивідуальними особливостями: віковими, психологічними психофізіологічними, нейрофізіологічними, психогенетичними.

Прихід до дитячого садка – перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.

Пам'ятка для батьків
1. Режим дня

Передусім, слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до ясел. Бережіть нервову систему дитини, зменшіть час перегляду телепередач.
2. Зацікавленість

Добре, коли зацікавите сина або доньку дитячим садком, викличете бажання йти туди. Для цього під час прогулянок з дитиною покажіть їй будівлю дошкільного закладу, разом поспостерігайте за грою дітей; розкажіть про їхнє життя у яслах. Намагайтеся, щоб дитина зрозуміла, що необхідно відвідувати дитячий садок. Висловлювання типу "Ну якщо не сподобається, то не будеш ходити у дитячий садок" дають дитині шанс маніпулювати батьками. Найголовніше в цьому випадку витримати характер та не піддатися на провокацію. Щоб полегшити звикання, познайомте малюка з майбутнім вихователем, поговоріть із ним так, щоб він зрозумів, що вже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними
3. Навички самообслуговування

Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності (одягатися та роздягатися, охайно складати свій одяг, самообслуговування їсти, тримаючи ложку). Майте терпіння під час оволодіння дітьми навичками одягання та роздягання, перетворюючи цю "процедуру" на цікаву гру – це шлях до самостійності дитини, розвиток мілкої моторики та мозку дитини.
4. Навички спілкування

Дуже важливо навчити маля гратися, адже такий природний для дитини тип діяльності дає можливість відволіктись від думки про батьків та формує в неї "ділову форму спілкування" з дорослими. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки напувати ляльку, ведмедика, у ліжечку лялька спатиме). Привчайте дитину до спілкування з однолітками заздалегідь, виховуйте доброзичливе ставлення до них. Налагодьте ефективний зворотний зв'язок з вихователями: повідомте їм про характер дитини та як називають малюка вдома (Марина, Маринка, Маринонька — відчуваєте різницю?!)
5. Поступовість

Спочатку, перші 2 тижня не залишайте малюка в дитсадку на цілий день. У перші дні цілком достатньо однієї-двох годин. Домашній дитині зовсім непросто звикнути до суспільних вимог та суворих правил. Допоможіть їй. Покладіть у кишеню малюку щось із звичного йому середовища (наприклад, іграшку, з якою добре буде засинати і якій можна поскаржитися на кривдника). Не можна залякувати дитину садком – це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Цікавтесь, як пройшов день у дитячому садочку, що нового та цікавого було.

Хочемо Вас заздалегідь попередити, як буде протікати період входження дитини в колектив, і взагалі в дитячий сад. Не лякайтеся, якщо на другий день (саме на другий, а не на перший) дитина буде сильно плакати. Вона уже зрозуміла, що його мама (тато, бабуся, дідусь ...) збираються залишити його тут на довгих кілька годин. Адже в перший день для нього все нове. Багато іграшок, багато таких же чоловічків, як і вона, тітка-вихователь (деякі малюки називають перший час вихователя мамою). І дитина не відразу помічає, що вона залишилася без батьків. Ваша задача в перший день полягає в тому, щоб Ви забрали дитину до того, як він це зрозуміє. Так що краще за все не йти з саду, а бути десь по близькості. І за першим покликом вихователів забрати дитину додому. А на другий день малюк вже розуміє, що його мама піде, і він залишиться зовсім один. Але повірте, дуже мало дітей протягом усього дня плачуть так само, як у перші хвилини, коли малюк переступає поріг дитячого садка, тримаючи маму за руку. Всім відомо, що наші діти – це маленькі маніпулятори. До тих пір, поки мама не пішла, дитина вірить, що якщо голосно плакати, то мама зглянеться і забере його звідси. Як правило, як тільки мама залишає дитину в групі, увага дитини швидко переключається на щось цікаве і захоплююче, наприклад, на нову гру, або яскраву іграшку.
Що робити, якщо дитина плаче при розставанні з батьками?
Розповідайте дитині, що цікавого чекає його в дитячому саду (зустріч із друзями, цікава книга, нові пісні й танці, гарні іграшки)
Будьте спокійні, не проявляйте перед дитиною свого занепокоєння
Дайте дитині із собою улюблену іграшку або якийсь предмет із дому (можна покласти в кишеню куртки будь-який "секрет" – навіть звичайний великий ґудзик)
Придумайте та відрепетируйте кілька різних способів прощання (погладжування по спинці, повітряний поцілунок, "секретне слово")
Будьте уважні до дитини, коли забираєте його з дитячого саду (розпитайте, чим він займався, похваліть його малюнок або виріб)
Демонструйте дитині свою любов і турботу (скажіть, що весь день думали про нього, планували спільні заняття на вечір)
Головне - будьте терплячі!

АЛГОРИТМ: Як підготувати дитину до дитячого садка ("ЖУРНАЛ ДЛЯ БАТЬКІВ" м. Єкатеринбург)
1. Пояснюємо, що таке дитячий садок

Розкажіть дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб малюк пішов в дитячий сад. Наприклад: "Дитячий садок – це такий великий будинок з гарним садочком, куди мами і тата приводять своїх дітей. Тобі там дуже сподобається: там багато інших діточок, які все роблять разом – їдять, грають, гуляють. Замість мене там буде з тобою вихователька, яка стане піклуватися про тебе, як і про інших малюків. У дитячому садку дуже багато іграшок, там чудовий дитячий майданяик, можна грати з іншими дітьми в різні ігри і т.п. ".

Інший варіант: "В дитячому садку діти грають один з одним і разом їдять. Я дуже хочу піти на роботу, тому що мені це цікаво. І я дуже хочу, щоб ти пішов в дитячий садок, тому що тобі там сподобається. Вранці я відведу тебе в садок, а ввечері заберу. Ти мені розповіси, що в тебе було цікавого в дитячому саду, а я розповім тобі, що в мене сталося за день на роботі. Багато батьків хотіли б відправити в цей дитячий сад своїх дітей, але беруть туди не всіх. Тобі пощастило – восени я почну тебе туди водити ".
2. Формуємо позитивний настрій

Коли ви йдете повз дитячого саду, з радістю нагадуйте дитині про те, як йому пощастило – восени він зможе сюди ходити. Розповідайте рідним і знайомим в присутності малюка про свою вдачу, говорите, що пишаєтеся своєю дитиною – адже його прийняли в дитячий сад. І через деякий час ваша дитина буде сам з гордістю говорити оточуючим про те, що скоро він піде в дитячий сад.
3. Розповідаємо про те, що чекає дитину в дитячому саду

Детально розкажіть дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності він буде там робити. Чим докладніше буде ваш розповідь – тим спокійніше і впевненіше почуватиме себе ваш малюк, коли піде в дитячий сад. Запитуйте у малюка, чи запам'ятав він, що він буде робити в саду після прогулянки, куди він буде складати свої речі, хто йому допомагатиме роздягатися, і що він буде робити після обіду. Ставлячи ці запитання, ви зможете проконтролювати, чи добре дитина запам'ятала послідовність дій.

У дитячому садку малюків зазвичай лякає невідомість. Коли дитина бачить, що очікувана подія відбувається так, як було йому заздалегідь "обіцяно", – вона відчуває себе впевненіше.
4. Чесно говоримо про можливі труднощі

Поговоріть з дитиною про труднощі, які можуть виникнути у нього в дитячому саду. Обговоріть, до кого в цьому випадку він зможе звернутися по допомогу, і як він це зробить. Наприклад: "Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи:" Я хочу пити ", і вихователь наллє тобі води. Якщо захочеш в туалет, скажи про це вихователю".

Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде виконано на його першу вимогу і так, як він хоче. Поясніть, що в групі буде багато дітей і іноді йому доведеться почекати своєї черги. Ви можете сказати малюкові: "Вихователь не зможе допомогти одягтися відразу всім дітям, тому тобі доведеться трохи почекати".
5. Вчимося спілкуватися з іншими дітьми

Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не забирати іграшки, в свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.
6. Вибираємо улюблену іграшку

Нехай малюк сам вибере собі в компаньйони улюблену іграшку, з якою він зможе ходити в дитячий сад – адже разом набагато веселіше!
7. Самі готуємося до того, що потрібно буде розлучатися з дитиною

Існують різні думки про те, чи варто перебувати мамі поряд з малюком в початковий період адаптації до дитячого саду. Здавалося б, що тут поганого, якщо мама відвідує садок разом з дитиною? Всі задоволені, малюк не плаче, мама спокійна. Але тим самим неминуче розставання тільки затягується. Та й інші діти, дивлячись на чужу маму, не можуть зрозуміти – а де ж у такому випадку моя? Тому буде краще для всіх, якщо з першого ж дня дитина спробує залишитися в групі одна, без опіки мами. А досвідчені вихователі візьмуть турботу про малюка в свої руки.
8. Вибираємо ритуал прощання

Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги – так йому буде простіше відпустити вас. Наприклад, поцілуйте його в одну щічку, в іншу, помахайте ручкою, після чого він спокійно йде в садок.
9.Плануємо своє життя з урахуванням інтересів малюка

Пам'ятайте, що на звикання малюка до дитячого саду може знадобитися до півроку часу, тому ретельно розраховуйте свої сили, можливості та плани. Краще, якщо на цей період у сім'ї буде можливість "підлаштуватися" під особливості адаптації малюка.
10. Не вагаємося!

Дитина чудово відчуває, коли батьки сумніваються в доцільності виховання в дитсадку. Будь-які ваші коливання хитрий малюк зуміє використовувати для того, щоб залишитися вдома і перешкодити розставанню з батьками. Легше і швидше звикають діти, для батьків яких дитячий сад є єдиною альтернативою.
11. Беремо участь у спілкуванні дитини з дітьми та вихователями

Дитина звикне до дитячого саду швидше, якщо він зможе побудувати відносини з великою кількістю дітей і дорослих . Допоможіть йому в цьому. Познайомтеся з іншими батьками та їхніми дітьми. Називайте інших дітей у присутності вашого малюка по іменах. Запитуйте його вдома про нових друзів. Заохочуйте звернення вашої дитини за допомогою і підтримкою до інших людей. Чим краще будуть ваші відносини з вихователями, з іншими батьками та їхніми дітьми, тим легше буде вашій дитині.
12. Контролюємо ситуацію, але не впадаємо в паніку

Досконалих людей немає. Будьте поблажливі і терпимі до інших. Але прояснювати ситуацію, тривожну вас, необхідно. Робіть це в м'якій формі або через фахівців.
13. Не дозволяємо собі негативних висловлювань, пов'язаних з дитячим садом, вихователем

У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дитячого саду і його співробітників. Увага – ніколи не лякайте дитину дитячим садом!
14. Забезпечуємо підтримку малюку

У період адаптації емоційно підтримуйте малюка. Частіше обіймайте його і цілуйте. Удачі! Нехай ваша дитина відчує себе в дитячому саду членом дружного колективу і отримає новий поштовх для розвитку.

Як грати з дітьми в адаптаційний період

В адаптаційний період, коли багатьом дітям важко і самотньо в незвичній обстановці, саме гра "в спілкування" може скрасити перший час перебування дитини в дитячому саду.

Основна задача ігор з дітьми в адаптаційний період – налагодити довірче ставлення з кожною дитиною. Подарувати малюкам хвилини радості, спробувати викликати в них позитивне ставлення до дитячого саду.

Щоб вирішити це завдання, вихователь повинен в ігровій формі висловити кожній дитині своє доброзичливе ставлення. Тому основний ігровий метою, яку вихователь ставить перед собою, повинна бути мета проявити турботу, доброзичливість і увага до кожної дитини. ("Я вас всіх сховаю від дощу", "Я вас в гості запрошу".)

Іноді цілі спілкування в грі можуть об'єднуватися з практичними цілями. Так, якщо ви варите кашу для дітей, то, пригощаючи їх, обов'язково знайдіть для кожного привітне слово, що виражає ваше ставлення до нього ("Я так намагалася зробити для тебе смачну кашу").

В таких іграх рекомендується не використовувати ігрові персонажі, оскільки вони будуть відволікати вас і дітей від безпосереднього спілкування один з одним.

В адаптаційний період потрібні фронтальні ігри, щоб жодна дитина не відчувала себе обділеним увагою. Ініціатором гри завжди виступає дорослий. Ігри вибираються з урахуванням ігрових можливостей дітей, місця проведення.

Особливої ​​уваги та індивідуального підходу потребують боязкі, сором'язливі діти, які відчувають себе дискомфортно в групі. Полегшити їх душевний стан, підняти настрій можна пальчиковими іграми. Крім того, ці ігри навчають узгодженості і координації рухів.

Діти двох-трьох річного віку ще не відчувають потреби у спілкуванні з однолітками. Вони можуть з інтересом спостерігати один за одним, стрибати, взявшись разом за руки, і при цьому залишатися абсолютно байдужими до стану і настрою іншої дитина. Дорослий повинен навчити їх спілкуватися, і основи такого спілкування закладаються саме в адаптаційний період.

Згладити адаптаційний період допоможуть фізичні вправи та ігри, які можна проводити кілька разів на день. Так само слід створювати умови для самостійних вправ: пропонувати малюкам машинки, м'ячі тощо.

Головною фігурою і центром уваги для двохлітніх дітей завжди залишається дорослий, тому вони з великим інтересом спостерігають за його діяльністю. Якщо малюки не розташовані в даний момент до рухливих ігор, можна почитати їм казку або пограти в спокійні ігри.

Значною мірою допоможуть адаптуватися ігри, що розвивають навички виконання повсякденних обов'язків, що виробляють відповідальність.

Кiлькiсть переглядiв: 1321

Коментарi